2 липня 2024 року Спілка жінок України  долучилася до зусиль з підвищення обізнаності про сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (СНПК), яке стало жахливою реальністю для багатьох українок та українців під час війни.

На міжнародному форумі “Посттравматичне зростання жінок, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом в умовах довготривалої війни – Нумо, Сестри!”, українські жінки разом з експертами, урядовцями та правозахисниками з усього світу об’єдналися, щоб нагадати про цю нагальну проблему.

Подію ініціювала та організувала правозахисна громадська організація  «SEMA Україна» – спільнота жінок, які пережили СНПК в російсько-української війні й зуміли трансформувати травматичний досвід у посттравматичний ріст.

“Важливо пам’ятати, що кожна жінка, яка пережила сексуальне насильство під час війни, не самотня. Їхні історії мають бути почуті, а їхній біль – визнаний. Разом ми можемо зробити світ кращим і безпечнішим для всіх!” – зазначила під час участі в заході голова правління Спілки жінок України Леокадія Герасименко.

Анна Трушова, режисерка, комунікаційниця та членкиня правління Спілки жінок України, поділилася своїм досвідом роботи з медіа в Центрі громадянських свобод.

“Ми документуємо воєнні злочини, і під час будь-яких публічних виступів намагаємося про них говорити. Представники нашої ініціативи «Трибунал для Путіна», яка з початку повномасштабного вторгнення документує всі воєнні злочини, в тому числі незаконні ув’язнення, зґвалтування, вбивства людей по всій Україні. Наразі ініціативою зафіксовано вже більше 77 тисяч воєнних злочинів“.

Експертка поділилася успішним кейсом зі свого досвіду, коли співпраця з медіа зіграла дуже важливу роль: “Під час одного з виїздів документування воєнних злочинів на Чернігівщину ми дізналися про історію вчительки математики, яку окупанти викрали з батьківського дому і, котра більше півроку перебувала в російських буцегарнях. Ми розповідали усім цю історію: тоді про це написали в New Yorker, Washington Post тощо і завдяки такому великому розголосу (враховуючи величезну адвокаційну роботу правозахисників) Вікторія Андруша повернулася додому. Ми дали їй деякий час оговтатися і тоді вирішили командою зробити документальний фільм на основі її свідчень, який ми показуємо на різних іноземних майданчиках“.

Учасниці форуму закликали до посилення зусиль з протидії сексуальному насильству під час війни, зокрема: підвищення обізнаності про цю проблему, надання психологічної, медичної та соціальної допомоги постраждалим, документування воєнних злочинів, притягнення винних до відповідальності.